1.5. Трансцендентальна логіка
Трансцендентальною логікою називають логіку Канта. Кант говорив, що об’єктивна істина отримується шляхом поєднання чуттєвого змісту, отриманого через форми інтуїції, з формами мислення (формами розсудку), тобто за допомогою мислення.
Як уже говорилося, мислення має форми: у формальній логіці це форми суджень та форми міркування, у гегелівській логіці це три стадії діалектичного розвитку. У Канта так само були певні форми мислення. Це його форми інтуїції та форми розсудку (форми мислення). Існує 12-ть форм розсудку Канта, які класифікуються на основі його 12-ти форм суджень. Кант поділив судження на чотири види: кількість, якість, стосунок і модальність. Кожен цей вид він поділив ще на три види та представив 12 форм суджень. Кант встановив 12-ть форм мислення, або 12-ть категорій, які відповідають цим 12-ти формам суджень. Категорії тут означають фундаментальні рамки мислення, яких ми неминуче дотримуємося, коли думаємо.
Кант вважав, що форми інтуїції та форми розсудку є апріорними поняттями і не отримуються з досвіду. Тому його логіку можна назвати апріорною. Але коли мова йде про пізнання, ці апріорні форми, зокрема форми розсудку, самі по собі марні; їх потрібно поєднати із зовнішнім чуттєвим змістом, щоб утворився об’єкт пізнання і зрештою відбулося саме пізнання. Іншими словами, форми розсудку — це форми задля пізнання. Кантівські форми розсудку є поняттями або категоріями. Поняття схоже на порожню посудину без вмісту. Воно позбавлене сенсу, якщо не наповнене змістом. Наприклад, якщо сказати «тварина», то саме по собі це просто поняття без змісту, а те, що насправді існує в об’єктивному світі, — це конкретні істоти, як-от: курка, собака, кінь, кішка, скумбрія тощо.
Однак для Канта самі по собі кури, собаки тощо (речі-в-собі) насправді непізнавані. Насправді «речів-собі», як-от кури, собаки тощо, посилають різноманітні стимули, які зумовлені їхніми різними властивостями. Вони викликають відчуття в людських органах чуття, дозволяючи інтуїтивно сприймати різноманітні фрагменти образів, які відповідають різним властивостям речі-в-собі. Ці фрагменти образів називаються чуттєвим змістом, або чуттєвими властивостями. Коли ці чуттєві властивості поєднуються в душі з поняттям «тварина», утворюється реальна курка чи собака як об’єкт пізнання.
Як видно з прикладу, форми розсудку самі по собі є всього лиш порожнім каркасом, і тільки коли вони наповнюються властивостями ззовні, синтезується об’єкт пізнання. Отже, у Канта пізнання є пізнанням цього синтезованого об’єкта. Загальна логіка (формальна логіка) з часів Арістотеля мала справу із загальними формами мислення без зв’язку з об’єктом пізнання, тоді як логіка Канта була епістемологічною логікою, яка прагнула пізнати й підтвердити істину про об’єкт пізнання.