10.3. Критика комунізму письменниками
Комуністичні лідери змушували митців та письменників вихваляти комунізм із позицій соцреалізму, але ті митці й письменники, які прагнули справжнього мистецтва, різко засуджували брехню комунізму навіть за комуністичних часів.
Французький письменник Андре Жід (1869—1951), який до того часу захоплювався комунізмом, був запрошений на похорон Горького 1936 року, після участі в якому приблизно місяць подорожував Радянським Союзом. У книзі «Повернення із СРСР» він щиро висловив розчарування радянським суспільством, яке він побачив на власні очі. У передмові до своєї книги він писав:
«Три роки тому я наважився заявити про своє захоплення й любов до Радянського Союзу. У цій країні проводили безпрецедентний експеримент. Це переповнило наші серця надією, і ми з нетерпінням чекали колосального прогресу, поштовху, який просуне вперед усе людство... У своїх серцях і у своїх умах ми рішуче пов’язували саму культуру майбутнього зі славною долею СРСР». 30
Однак після спілкування з радянськими людьми під час місячної подорожі країною він так виклав свої враження: «В СРСР усім заздалегідь, раз і назавжди відомо, що з будь-якого питання може бути тільки одна думка... Тому щоразу, говорячи з одним росіянином, ти відчуваєш, ніби розмовляєш з усіма». 31
Зрештою, він різко засудив Радянський Союз:
«Те, що сьогодні вимагається в СРСР, — це конформізм і схвалення всього, що там робиться... І я сумніваюся, що в будь-якій іншій країні світу, навіть у гітлерівській Німеччині, думка є менш вільною, більш пригніченою, більш заляканою, більш підпорядкованою». 32
Радянський письменник Борис Пастернак (1890— 1960) таємно написав роман «Доктор Живаго», в якому висловив ілюзії щодо Жовтневої революції в Росії та апелював до ідеї любові. Ця книга була опублікована не в Радянському Союзі, а за кордоном, де здобула вищу оцінку. Пастернаку було присуджено Нобелівську премію з літератури, однак його було виключено з вітчизняної Спілки письменників та оголошено реакційним антирадянським письменником. Пастернак вустами свого героя доктора Живаго, який символізує його власну совість, висловив таке:
«Марксизм і наука?... Марксизм дуже погано володіє собою, щоб бути наукою. Науки бувають врівноваженішими. Марксизм та об’єктивність? Я не знаю течії, більш відокремленої в собі і далекої від фактів, ніж марксизм». 33
Він також критикував ставлення революціонерів до інтелігенції: «Починається якнайкраще. «Ми завжди раді чесній роботі. А думкам, особливо новим, і більше. Як їх не вітати? Ласкаво просимо. Працюйте, боріться, шукайте». Але насправді виявляється, що під думками розуміється лиш їхня видимість, словесний гарнір до звеличення революції та влади». 34