4.4. Прагматизм
4.4.1. Етика прагматизму
Прагматизм і аналітична філософія стоять на однаковій основі в тому сенсі, що обидві виключають метафізику та надають значення емпіричному, науковому знанню. Ідеї прагматизму, які розвивав Чарлз С. Пірс (1839—1914), були популярно викладені Вільямом Джеймсом (1842—1910).
Згідно з Джеймсом, «те, що працює (works), є істинним». Наприклад, припустимо, що хтось завітав до вас, стукає у двері і ви думаєте, що до вас прийшов пан К. Але вашу думку можна назвати істинною тільки в тому разі, коли ви відчиняєте двері та бачите, що прийшов справді пан К. Тобто знання, перевірені дією, є істиною. Іншими словами, істина визначається тим, має вона робочу цінність (working value) чи ні.
Джеймс писав:
«Істинність ідеї не є фіксованою якістю, властивою цій ідеї... Ідея стає істинною в результаті подій. Її істинність фактично є подією, процесом: процесом самоперевірки, підтвердження. Її правильність є процесом підтвердження цієї правильності. Ефективність істини — це процес, що робить істину ефективною». 9
Цей критерій істини є також критерієм цінності та критерієм добра. Таким чином, певне етичне твердження не потребує теоретичного доказу; воно сприймається як істинне і добре в тому разі, якщо приносить задоволення чи душевний спокій. Отже, добро — це не щось абсолютне й незмінне, а те, що переглядається й поліпшується щодня на основі досвіду всього людства.
Прагматизм отримав удосконалення в працях Джона Дьюї (1859—1952). Дьюї проповідував інструменталізм (instrumentalism), стверджуючи, що інтелект впливає на майбутній досвід як інструмент, тобто він є засобом для ефективного опрацювання проблем. На відміну від Джеймса, який визнавав релігійну істину, Дьюї розглядав лише явища повсякденні, повністю виключивши метафізичне мислення.
Такий спосіб мислення Дьюї випливає з уявлення про людину як про живу істоту або організм. Жива істота перебуває в постійній взаємодії з довкіллям, але якщо вона потрапляє в нестабільний стан, то намагається вирватися з нього та перейти до стабільного стану. Згідно з Дьюї, інструментом, який при цьому використовується, є інтелект, а створення на основі такого інтелекту суспільства достатку й щастя — це добрий вчинок.
Дьюї вважав наукове пізнання і ціннісне пізнання однорідними. Адже він вірив, що якщо люди будуть діяти раціонально, використовуючи свій інтелект, неодмінно настане благий стан. Там немає поділу на факти і цінності. Добро — це те, що реалізується шляхом поступового збільшення знань, коли ми відповідаємо на вимоги життя, щоб задовольнити свої бажання, тому він заперечував наявність якогось остаточного добра, яке можна одразу розпізнати. Для нього й поняття добра було лиш інструментом або засобом ефективного опрацювання проблем.
Він говорить так: «Моральний принцип — це не наказ діяти або утримуватися від дій певним чином; це інструмент для аналізу якоїсь особливої ситуації, причому правильність чи неправильність визначається ситуацією загалом, а не правилом як таким». 10
4.4.2. Етика прагматизму з точки зору філософії Об’єднання
Джеймс говорив, що істинним і цінним є лише те, що працює чи приносить користь. Це означає, що він підпорядковував знання та цінності повсякденному життю. Однак, із точки зору філософії Об’єднання, підпорядкування знань та цінностей повсякденному життю, зосередженому на їжі, одязі та житлі, це перевернутий спосіб мислення. Повсякденне життя з його атрибутами (їжею, одягом і житлом) має ґрунтуватися на цінностях істини, добра і краси, а останні, у свою чергу, мають ґрунтуватися на меті творення. Мета творення полягає в реалізації істинної любові (любові Бога). Відповідно дії, які узгоджуються з метою творення, є добром, проте корисні для життя дії не обов’язково є добром. Звісно, якщо дія, яка корисна для життя, відповідає меті творення, вона є добром. Джеймс узяв за критерій істини та добра корисність для життя, проте слід шукати, навіщо існує життя і заради чого живуть люди.
Згідно з Дьюї, інтелект, як і поняття добра, є інструментами. Але чи правильно стверджувати, що інтелект — це інструмент? З погляду філософії Об’єднання, Логос формується через дію віддавання та приймання між внутрішнім сонсан і внутрішнім хьонсан, яка зосереджена на Шімджон (любові) або на меті. Внутрішній сонсан включає функції інтелекту, емоцій і волі, а внутрішній хьонсан — ідеї, поняття, математичні принципи й закон. Оскільки внутрішній сонсан і внутрішній хьонсан перебувають у стосунках суб’єкта й об’єкта, внутрішній хьонсан можна розглядати як інструмент внутрішнього сонсан. Крім того, функції інтелекту, емоцій і волі, які є внутрішнім сонсан, можна назвати інструментами реалізації любові. Однак у Дьюї і інтелект, і поняття добра були тільки інструментами соціальних реформ.
Інструментальна теорія Дьюї не була б хибною, якби вона була зосереджена на Божій меті творення. Але поки вона має на меті просто достаток повсякденного життя, ця теорія не є правильною. Бо серед понять є такі, що можуть бути метою життя, але не можуть бути його засобами. Поняття добра якраз є не засобом життя, а його метою.
Дьюї також уважав, якщо наука розвиватиметься в напрямі покращення суспільства, то вона не матиме розбіжностей із цінностями. Однак розвиток науки не обов’язково узгоджується з цінностями. Розбіжностей між фактами та цінностями не буде лише тоді, коли наука матиме на меті здійснення мети творення — реалізацію любові Бога.