10.4. Помилковість комуністичної теорії мистецтва з точки зору філософії Об’єднання
Які причини помилковості соцреалізму? Перша причина полягає в тому, що мистецтво розглядається не як «діяльність створення краси та радості заради загального (творчість) та заради себе (оцінка) зі збереженням індивідуальності митця», а як засіб виховання народу відповідно до політики партії. Митці мають максимально повно проявляти індивідуальність у своїй творчості. Адже таким чином вони можуть принести радість Богу та людям. Проте в соцреалізмі митців позбавили індивідуальності та зробили творчість одноманітною. Тому там не може виникнути справжній витвір мистецтва.
Друга причина полягає в тому, що через заперечення Бога було втрачено фундаментальні критерії мистецької діяльності. Натомість соцреалізм встановив довільні критерії, засновані на політиці партії, змушуючи митців та письменників дотримуватися їх. Третя причина полягає в нерозумінні того, що, оскільки краса й любов пов’язані як дві сторони однієї медалі, мистецтво й етика також мають бути пов’язані як дві сторони однієї медалі. Через те, що в комуністичному суспільстві заперечується етика любові, мистецтво було позбавлене любові та перетворено на інструмент компартії для управління народом.
Четверта причина полягає в тому, що соцреалізм розглядає мистецтво як надбудову, хоча мистецтво аж ніяк не є надбудовою. Через це мистецтво було зведене до позиції служниці економічної системи (базису). Мистецтво не визначається економічною системою.
Сам Маркс наприкінці «До критики політичної економії» визнає: «Складність, однак, полягає не в тому, щоб зрозуміти, як грецьке мистецтво й епічна поезія пов’язані з певними формами суспільного розвитку. Складність у тому, що вони й досі приносять нам естетичну насолоду і в певних аспектах вважаються нормою та недосяжним ідеалом». 35
Згідно з історичним матеріалізмом, мистецтво й література, які були частиною грецької надбудови, мали б безслідно зникнути до теперішнього часу, і сучасні люди не мали б відчувати до них інтересу. Проте грецьке мистецтво та епоси, як-от «Іліада» й «Одіссея», не лише приносять радість сучасним людям, але й вважаються нормою життя. Маркс визнає, що опинився в складному становищі, оскільки цей факт не можна пояснити з матеріалістичного погляду на історію. Це не що інше, як власне свідчення Маркса про помилковість його теорії «базису та надбудови».
Людина має (основоположне) бажання прагнути цінностей істини, добра та краси. Це бажання універсально властиве кожній людині в будь-яку епоху, незалежно від того, наскільки вона зіпсована. Тому, якщо у творі відображені цінності істини, добра та краси, він завжди полонитиме серця людей. Античне мистецтво й досі продовжує приносити людям насолоду, бо воно так чи інакше містить вічні цінності істини, добра та краси, яких прагнуть люди.
Нарешті, поглянемо на двох письменників, Горького й Толстого, які майже в один і той самий час у зовсім різних літературних стилях засудили занепад російського суспільства. Горький погоджувався з комунізмом, який прагнув насильницького повалення капіталізму, і стверджував, що місія митця в тому, щоб надихати революцію. Тому його твори прославляли революційний рух. Роман Горького «Мати» вважається яскравим прикладом літератури соцреалізму. Він змальовує образ матері, неосвіченої жінки з робітничого середовища, яка хвилюється за безпеку свого єдиного сина, ув’язненого за революційну діяльність, і намагається його переконати, але натомість переконується сама й усвідомлює суперечність суспільства. Зрештою, вона стає активною учасницею революційного руху. Тим часом Толстой засуджував соціальне зло того часу і проповідував, що шлях його усунення пролягає через відродження справжньої людської природи за допомогою любові. Одним із найвідоміших творів Толстого є «Воскресіння». Герой Толстого князь, опинившись у суді як присяжний, впізнає в підсудній служницю, яку він колись спокусив і кинув. У нього прокидається совість, він кається та вирішує врятувати її від каторги. Зрештою, її реабілітовано, а молодий чоловік починає нове життя.
Горький обрав шлях зовнішньої соціальної революції, а Толстой — шлях внутрішньої духовної революції. Який шлях був правильний? Як показала дійсність соціалістичного суспільства, шлях насильницької революції, який обрав Горький, призвів до пригнічення людської природи й розбещеності бюрократів. З іншого боку, хоча шлях, обраний Толстим, не врятував усе суспільство, він був шляхом у правильному напрямку з точки зору відновлення людської природи.
Філософія Об’єднання прагне знайти найбільш правильний шлях для відновлення первісної подоби як людини, так і суспільства. Це можливо за точного розуміння Бога. Іншими словами, точно розуміючи атрибути Бога, Який створив людей і світ, ми можемо зрозуміти первісну подобу людини й первісну подобу суспільства, відтак стає можливим перетворення людини й суспільства в цьому напрямку. Як уже згадувалося, нове мистецтво, котре відстоює філософія Об’єднання, це уніфікаціонізм, який об’єднує ідеалізм і реалізм довкола Шімджон (любові) Бога. Це мистецтво, яке перетворює реальність у напрямку ідеалу первісної людини й первісного суспільства.