1.11. Матеріалістична діалектика Маркса

У Новий час діалектику розвивав німецький ідеалізм, і Гегель досяг вершин її розвитку. Однак, на думку Карла Маркса (1818—1883), діалектика Гегеля була спотворена через ідеалізм, тому він перевернув гегелівську ідеалістичну діалектику та реконструював її з позиції матеріалізму. За словами Фрідріха Енгельса (1820—1895) діалектика Маркса є «наукою про загальні закони руху та розвитку природи, людського суспільства та мислення»; ⁴ вона лежить в основі не тільки способу розвитку природи й суспільства, а й в основі розвитку мислення.

Й ідеалістична діалектика Гегеля, й матеріалістична діалектика Маркса — це діалектика протиріччя, що розуміється як процес розвитку через три стадії тези, антитези та синтезу. Протиріччя — це стан, у якому один елемент виключає (заперечує) інший елемент, зберігаючи при цьому взаємозв’язок. У випадку діалектики Гегеля в понятті протиріччя акцент робиться на синтезі (єдності), тоді як поняття протиріччя в діалектиці Маркса включає значення боротьби — повалення та знищення однієї сторони іншою.

За Енгельсом, трьома основними законами матеріалістичної діалектики є: 1) закон переходу кількості в якість; 2) закон єдності та боротьби протилежностей (закон взаємопроникнення протилежностей); 3) закон заперечення заперечення. Перший закон полягає в тому, що якісні зміни відбуваються внаслідок кількісних змін: коли кількісні зміни досягають певного рівня, відбуваються стрімкі якісні зміни.

Другий закон стверджує, що розвиток предмета досягається через єдність і боротьбу протилежностей, при цьому вони, з одного боку, потребують одне одного, а з іншого — виключають одне одного.

Третій закон стверджує, що предмети розвиваються шляхом заперечення старої стадії та переходу до нової стадії, яка також заперечується, щоб перейти до третьої стадії. Але перехід до цієї третьої стадії є поверненням до початкової стадії на вищому рівні (це називається «спіральним розвитком»).

Представляючи ці три закони, Енгельс посилався на гегелівську «Науку логіки», в якій перший закон розглянуто у вченні про буття, другий — у вченні про сутність, а третій — у вченні про поняття. Серед трьох законів матеріалістичної діалектики центральне місце посідає другий — «закон єдності та боротьби протилежностей». І хоча сутністю протиріччя вважається як єдність, так і боротьба протилежностей, насправді більший акцент робиться на боротьбі, ніж на єдності.

Ленін із цього приводу писав: «Єдність (збіг, тотожність, рівнодія) протилежностей умовна, тимчасова, минуща, релятивна. Боротьба взаємовиключних протилежностей абсолютна, як абсолютним є розвиток, рух». ⁵ Він іде ще далі та наголошує на боротьбі, кажучи, що «розвиток є боротьба протилежностей». ⁶