5.2. Провіденційний погляд на історію

На відміну від давньогрецького погляду на історію, який стверджував, що історія не має ні початку, ні кінця, ні мети, а лише повторює циклічний рух, християнство представило принципово інший погляд на історію, який стверджує, що історія має початок і лінійно просувається до певної мети. Іншими словами, стверджується, що історія — це історія спасіння, яка почалася зі створення людини і її гріхопадіння та прямує до останнього суду, і що історію рухає Боже провидіння. Такий погляд називають провіденційним, або християнським, поглядом на історію.

Християнський погляд на історію систематизував Святий Августин (354—430). У своєму творі «Про Град Божий» він розглядав історію як історію боротьби між Градом Божим (Civitas Dei), де живуть люди, які люблять Бога, і Градом земним (Civitas terrena), який населяють люди, що піддалися спокусі диявола. Августин говорить, що в останні дні Град Божий переможе і здобуде вічний мир. Згідно з цією точкою зору хід історії відбувався за планом, наперед визначеним Богом.

Августин розділив історію людства від гріхопадіння до спасіння на шість етапів: 1) від Адама до Ноєвого потопу; 2) від Ноя до Авраама; 3) від Авраама до Давида; 4) від Давида до вавилонського полону; 5) від вавилонського полону до народження Христа; 6) від першого приходу Христа до Другого пришестя. Але про тривалість останнього шостого періоду нічого не говориться.

Відповідно до цього християнського погляду історія має сенс та мету, проте люди є лише живими інструментами, які керуються Богом. І оскільки цей погляд на історію містить щось таємниче та позбавлений логічності й закономірності, сьогодні він не приймається як науковий.