2.2. Сфера методу віддавання та приймання

Метод віддавання та приймання є основоположним методом існування й розвитку Бога, людини та всього сущого (природи). Зберігаючи Свою вічну природу за допомогою внутрішньої та зовнішньої дії віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, Бог водночас створив людину та все суще за допомогою внутрішньої та зовнішньої дії віддавання і приймання для розвитку. У людстві та світі творіння кожен індивід (індивідуальне істинне тіло) теж існує та розвивається завдяки тому, що його корелятивні елементи суб’єкта й об’єкта здійснюють внутрішню дію віддавання та приймання і водночас завдяки зовнішній дії віддавання та приймання з іншими індивідами. Є такі дії віддавання та приймання між індивідами: насамперед це дія віддавання та приймання між людьми. Це спілкування та взаємодія між людьми в сімейному й соціальному житті. Освіта, етика, політика, економічна діяльність тощо здійснюються через такі дії віддавання та приймання.

Далі розглянемо дію віддавання та приймання між людиною і всім сущим. Тут є два види дії віддавання та приймання: коли людина володарює над усім сущим і коли людина його пізнає. Прикладами пізнання всього сущого є дослідницька діяльність у природничих науках, дослідження природи та спостереження за нею тощо. Приклади володарювання над усім сущим включають прикладні дослідження в природничих науках, підприємницьку діяльність, економічну діяльність і творчу діяльність у галузі мистецтва.

Крім того, дія віддавання та приймання відбувається між предметами творіння. Прикладами є дія віддавання та приймання між атомами, між клітинами, між зірками тощо. У світі творіння численні індивідуальні тіла взаємодіють одне з одним у певних позиціях, утворюючи органічно впорядкований світ. Іншим прикладом є взаємодія між деталями в машині.

Людське мислення й розмови теж здійснюються на основі методу віддавання та приймання. Іншими словами, під час мислення відбувається дія віддавання та приймання між суб’єктивною частиною (внутрішнім сонсан) — функціями інтелекту, емоцій і волі та об’єктивною частиною (внутрішній хьонсан) — ідеями, поняттями, законами та математичними принципами.

Судження (висловлювання) в процесі мислення також ґрунтуються на методі віддавання та приймання. Наприклад, у судженні «Ця квітка — троянда» має місце дія віддавання та приймання порівняльного типу, в якій ідея «ця квітка» порівнюється з ідеєю «троянда». Розмова теж ґрунтується на методі віддавання та приймання. Якщо людина безладно балакатиме, співрозмовник не зможе зрозуміти, про що йде мова. Ми розуміємо те, що говорить інша особа, тому що її ідеї та поняття збігаються з нашими ідеями та поняттями. І оскільки під час розмови її закони мислення збігаються з нашими, то це теж дія віддавання та приймання порівняльного типу.