6.3. Судження про красу

Ґрунтуючись на Принципі, згідно з яким «цінність визначається у взаємодоповнювальних стосунках (стосунках дії віддавання та приймання) суб’єкта й об’єкта», краса оцінюється (визначається) на основі дії віддавання та приймання між суб’єктом (поціновувачем) і об’єктом (твором), які відповідають наведеним вище умовам оцінки. Іншими словами, краса оцінюється і визначається, коли бажання поціновувача виявити красу задовольняється емоційним стимулом, який надходить від твору. Емоційний стимул від твору означає, що елементи краси твору стимулюють емоційну функцію суб’єкта. Отже, краса як така не існує об’єктивно: лише коли елементи краси твору стимулюють емоційну функцію поціновувача і поціновувач оцінює його як красивий, ці елементи краси актуалізуються.

Далі розглянемо різницю між судженням про красу та судженням у пізнанні. Судження в пізнанні здійснюється шляхом зіставлення суб’єкта (внутрішніх елементів — прототипів) і об’єкта (зовнішніх елементів — чуттєвого змісту). Судження про красу (естетичне судження) теж встановлюється на основі зіставлення суб’єкта й об’єкта. Якщо на етапі зіставлення задіяна інтелектуальна функція, має місце пізнання, а якщо задіяна емоційна функція, має місце естетичне судження. Іншими словами, якщо гармонія фізичних елементів об’єкта сприймається інтелектуально, це є пізнання, а якщо вона сприймається емоційно, це є естетичне судження (Рис. 7.4). Однак, оскільки інтелектуальні й емоційні функції не є повністю відокремленими, естетичне судження зазвичай супроводжується пізнанням. Наприклад, таке «естетичне судження», як «ця квітка красива», супроводжується пізнанням, що «це — квітка». Зв’язок між ними графічно зображено на рисунку 7.4.