1.2. Логіка Гегеля
1.2.1. Характеристика логіки Гегеля
Характерною рисою логіки Гегеля є те, що це не теорія про «закони та форми самого мислення», а теорія про «закони та форми розвитку мислення». Крім того, це не людське мислення, а Боже. Відповідно гегелівська логіка — це дисципліна, яка вивчає те, за якими законами та формами розвивалося Боже мислення. Мислення Бога розвинулося згідно з певними законами від мислення про Себе до мислення про природу, потім до мислення про історію та державу і, нарешті, до мислення про мистецтво, релігію та філософію. Закони та форми такого розвитку мислення є особливістю логіки Гегеля.
Як згадував сам Гегель, його логіка має справу з розгортанням мислення Бога до створення світу і є «небесною логікою», тобто описом «Бога, яким Він є у Своїй вічній сутності до створення». 2 Тому на відміну від формальної логіки вона не мала справи лише з формальними законами мислення. І хоча Гегель казав, що його логіка є розвитком мислення Бога, в ній робляться спроби сформулювати найуніверсальніші правила та закони реальності.
1.2.2. Огляд логіки Гегеля
Гегелівська логіка складається з трьох частин: вчення про буття, вчення про сутність та вчення про поняття. Кожна з цих частин поділяється на розділи: вчення про буття включає розділи «Якість», «Кількість» і «Міра»; вчення про сутність складається з розділів «Сутність», «Прояв» та «Дійсність»; вчення про поняття містить розділи «Суб’єктивність», «Об’єктивність» та «Ідея». Розділи додатково поділяються на глави. Наприклад, розділ «Якість» у вченні про буття складається з глав «Буття», «Наявне буття» і «Для-себе-буття», а глава «Буття» знову розпадається на три розділи: «Буття», «Ніщо» і «Становлення».
Для Гегеля вихідним пунктом розвитку логіки є діалектика буття — ніщо — становлення. Після проходження цих трьох стадій буття переходить у наявне буття. Наявне буття має три подальші стадії, після проходження яких воно переходить у для-себебуття. Для-себе-буття має три додаткові стадії, після проходження яких якість переходить у кількість. Кількість проходить три стадії і переходить у міру, яка теж проходить через три стадії, після чого вчення про буття закінчується.
Далі йде вчення про сутність, де сутність переходить у прояв, а прояв переходить у дійсність. Далі йде вчення про поняття. Поняття переходить із суб’єктивного в об’єктивне, а об’єктивне поняття переходить в ідею. Ідея має три стадії: життя, пізнання та абсолютна ідея. Таким чином, абсолютна ідея є кінцевим пунктом розвитку логіки.
Потім з метою істинної самореалізації світ логіки, тобто світ ідеї, заперечує себе і переходить у царство природи. Гегель говорить, що рух ідеї відбувається з метою виходу її за межі самої себе і що природа є самовідчуженням, самозапереченням ідеї, або ідеєю у формі інобуття. У світі природи є три стадії: механіка, фізика та органіка (біологія). Ідея, яка таким чином вийшла за межі самої себе шляхом самозаперечення і стала природою, знову заперечує себе (природу) і стає людиною. Ідея, яка пройшла стадію повернення у своє лоно через людину, є духом. Розвиток духу проходить через три стадії: суб’єктивний дух, об’єктивний дух та абсолютний дух. Абсолютний дух є кінцевою стадією розвитку духу. Абсолютний дух проходить через три стадії — мистецтво, релігію та філософію — і зрештою повертається у свій початок (абсолютну ідею). Систему логіки Гегеля схематично представлено на Рис. 10.8.
1.2.3. Діалектика буття — ніщо — становлення
Логіка Гегеля починається з буття та закінчується абсолютною ідеєю. Буття розглядається у вченні про буття, яке починається з діалектики буття — ніщо — становлення. Тому, щоб зрозуміти характер логіки Гегеля, потрібно вникнути в діалектику буття — ніщо — становлення. Адже ця частина є як відправною точкою, так і серцевиною логіки (діалектики) Гегеля.
Логіка Гегеля починається з буття. 3 Буття означає просто «бути»; це найабстрактніше поняття, порожнє мислення з чистою невизначеністю. Отже, буття — це невизначене, тобто ніщо. Для Гегеля як буття, так і ні що є порожніми поняттями, і між ними майже немає різниці. 4 Далі Гегель говорить, що єдність буття та ніщо є становленням. Для нього і буття, і ніщо є порожніми й абстрактними, проте вони досягають єдності в стані протилежності, потім утворюють першу конкретну думку та стають становленням.5 На основі цієї логіки «буття — ніщо — становлення» встановлюється діалектична логіка «теза — антитеза — синтез», або «твердження — заперечення — заперечення заперечення», які зазвичай розглядаються як метод Гегеля.
1.2.4. Наявне буття
Далі розглянемо наявне буття. Наявне буття — це буття, що має певну форму, буття, що розглядається конкретно. Якщо буття — це просто «бути», то наявне буття — це щось. Перехід від «буття — ніщо — становлення» до наявного буття означає, коротко кажучи, перехід від абстрактного до конкретного. Становлення містить у собі протиріччя буття і ніщо, але завдяки цьому протиріччю становлення відкидає себе, тобто підноситься на вищий рівень, і стає наявним буттям.
Таким чином, наявне буття є певним, визначеним буттям. Визначеність наявного буття Гегель назвав якістю. Але, хоча ми і говоримо про «визначеність буття», те, що тут розглядається, це проста визначеність.
Визначеність, яка перетворює буття на наявне буття, означає, з одного боку, ствердний зміст, «щось», а з іншого — обмеженість, тобто межу. Відповідно якість, яка робить щось чимось, є реальністю з точки зору ствердного аспекту (щось) і одночасно запереченням із точки зору обмеженості або того, що воно не є чимось іншим. Таким чином, у наявному бутті утворюється єдність реальності та заперечення, єдність твердження та заперечення. Далі наявне буття переходить у длясебе-буття. Для-себе-буття є буттям, яке не пов’язане з чимось іншим і яке не перетворюється на щось інше, а завжди залишається самим собою.
1.2.5. Буття — сутність — поняття
У вченні про буття, розпочавши з того, що таке буття, Гегель розглядає логіку зміни, логіку виникнення та зникнення. Далі вчення про буття переходить у вчення про сутність, у якому він розглядає незмінність усередині предметів (сутність) та взаємопов’язаність предметів. Далі йде перехід у вчення про поняття, яке об’єднує вчення про буття та вчення про сутність. У ньому Гегель розглядає саморозвиток предметів, тобто спосіб існування предметів, за якого вони переходять в інобуття, але при цьому залишаються самими собою. Рушійною силою цього розвитку є поняття та життя.
Чому ми можемо сказати, що Боже мислення йшло шляхом буття — сутність — поняття? Гегель говорить, що це можна зрозуміти з процесу людського пізнання, при якому людина переміщує увагу від зовнішніх аспектів предмета до внутрішніх. Наприклад, пізнаючи квітку, ми спочатку сприймаємо існування квітки зовнішньо, феноменально, а потім розуміємо її внутрішню сутність. Після цього ми отримуємо поняття квітки, в якому поєднується її існування та її сутність.
1.2.6. Логіка — природа — дух
Як уже говорилося, за Гегелем, природа — це ідея у формі інобуття, самовідчужена ідея. Відповідно, якщо логіка (як наука) є тезою, то філософія природи є антитезою. Потім ідея знову набуває через людину свідомості та свободи і стає духом. Таким чином, філософія духу є синтезом.
Світ природи також проходить діалектичний розвиток тези — антитези — синтезу, який є трьома стадіями механіки, фізики та органіки. Проте ці три стадії є не процесом розвитку самого світу природи, а процесом, у якому виникає ідея, що стоїть за ним. Це триетапний процес, у якому спочатку з’являється поняття сили, далі — поняття фізичного явища, а потім — поняття живих істот.
Таким чином, зрештою з’являється людина, і дух розвивається через людей. Його розвиток проходить три стадії — суб’єктивного духу, об’єктивного духу й абсолютного духу. Суб’єктивний дух стосується духу індивіда, а об’єктивний дух — це соціалізований дух, який виходить за межі індивіда, або об’єктивований дух.
В об’єктивного духу є три стадії: право, мораль та етика. Право стосується не впорядкованого закону накшталт конституції держави, а найпростіших форм взаємин людей у якійсь групі. Далі люди поважають права інших і ведуть моральне життя. Однак при цьому є ще багато суб’єктивних (індивідуальних) аспектів. Таким чином, етика виникає як сукупність норм, яких повинні спільно дотримуватися люди.
Першою стадією етики є сім’я. Членів сім’ї об’єднує любов, і в сім’ї присутня свобода. Друга стадія – громадянське суспільство. У суспільстві інтереси індивідів вступають у конфлікт один з одним, і свобода обмежується. Далі на третій стадії виникає держава, яка інтегрує сім’ю та громадянське суспільство. Гегель вважав, що ідея повністю реалізує себе через державу. Держава, в якій реалізується ідея, є розумною державою. У ній повною мірою реалізується людська свобода.
Останнім з’являється абсолютний дух; він розгортається через три стадії: мистецтво, релігію та філософію. Досягнувши філософії, ідея повністю себе відновлює. Таким чином ідея через діалектичний рух повертається до свого початку. Іншими словами, після проходження через різні стадії, як-от: природу, людину, державу, мистецтво, релігію та філософію, вона нарешті повертається до першої завершеної абсолютної ідеї (Бога). 6 З цим поверненням закінчується весь процес розвитку 7 (Рис. 10.9).
1.2.7. Основи логіки Гегеля
Як уже пояснювалося, відправною точкою діалектики Гегеля є тріада (тристадійний процес) буття — ніщо — становлення; ці три стадії відповідають трьом стадіям тези — антитези — синтезу. Ця тріада, тобто тристадійний процес, повторюється щоразу на наступному рівні, формуючи найвищу тріаду: наука логіки — філософія природи — філософія духу. Тристадійний процес, який утворює науку логіку, — це буття — сутність — поняття, і на стадії поняття абсолютний дух (мислення Бога) стає ідеєю, точніше абсолютною ідеєю. Пройшовши стадію науки логіки, абсолютний дух стає абсолютною ідеєю, яка проявляється назовні, стає світом природи (філософія природи) та розвивається далі, щоб через людей стати суб’єктивним духом, об’єктивним духом та абсолютним духом. Урешті-решт, вона повертається до свого початку, тобто до абсолютної ідеї.
Таким чином, може здатися, що філософія природи та філософія духу повністю відокремлені від науки логіки, але це не так. Хоча наука логіки є першою стадією в найвищій тріаді, вона містить прототипи як філософії природи, так і філософії духу.
Як зазначалося вище, абсолютний дух стає ідеєю на стадії поняття в тріаді буття — сутність — поняття, але ця ідея є прототипом усього змісту філософії природи та філософії духу; вона є духом, який містить план Всесвіту. Тому, власне, філософія природи та філософія духу є не що інше, як зовнішній прояв цього прототипу. Це наче образи кіноплівки, спроєктовані на екран. Іншими словами, хоча гегелівська логіка, яка є початковою стадією найвищої тріади, відокремлена від філософії природи та філософії духу, вона є їхнім прототипом і включає їх усіх. Отже, вся філософська система Гегеля міститься в його логіці. Діалектику Гегеля, що розглядає розвиток абсолютного духу, заведено називати ідеалістичною діалектикою.
1.2.8. Циклічність, закони та форма гегелівської діалектики
Як уже згадувалося, гегелівська діалектика — це циклічний рух, що забезпечує повернення до початкової позиції на вищому рівні шляхом повторення трьох стадій розвитку теза — антитеза — синтез. Це стосується як тріад нижчого рівня, так і тріад вищого рівня. Інша характеристика гегелівської діалектики полягає в тому, що рух розвитку є циклічним і водночас завершеним. Адже як тільки абсолютний дух завершить своє «повернення в себе», подальшого розвитку не буде.
Погляньмо тут на закони та форму в логіці Гегеля. Закони формальної логіки — це закон тотожності, закон суперечності тощо, а її форми — це форми судження та форми міркування (непряме міркування, пряме міркування). Закони ж гегелівської логіки — це «закон протиріччя», «закон переходу кількості в якість», «закон заперечення заперечення» тощо, які є змістом діалектики, а форма — це форма розвитку через тристадійний процес тези — антитези — синтезу, що є діалектичною формою розвитку. Інакше кажучи, закони гегелівської логіки, на відміну від формальної логіки, — це закон протиріччя, закон переходу кількості в якість і закон заперечення заперечення, а її форма — це тристадійна форма розвитку. Логіка з такою формою розвитку зазвичай називається діалектичною логікою. На цьому пояснення логіки Гегеля закінчено.