Свобода — це свобода розуму, свобода емоцій чи свобода волі?

Позиція, що Внутрішній Сонсан (внутрішній атрибут) є єдністю інтелекту, емоцій і волі, також є критерієм розв’язання актуального питання — питання свободи. Тобто: свобода — це свобода розуму, свобода емоцій чи свобода волі? «Виклад Принципу» визнає, що свобода є свободою волі через такі вирази, як «свобода волі» і «свобода дій» (2019, с. 96). У філософії теж обстоюється свобода волі, що означає «свободу вибору».

Проте Гегель наголошував на свободі розуму; Кант казав, що свобода — це коли розум підпорядковується власним законам; а філософія емоцій, що виникла в Німеччині наприкінці XVIII століття, знаходила свободу людини у вірі та емоціях. Таким чином, свобода видається і як свобода розуму, і як свобода емоцій, і як свобода волі.

Однак це питання можна легко розв’язати, розглядаючи інтелект, емоції і волю як єдність. Іншими словами, свобода розуму містить і повинна містити в собі свободу волі, а також свободу емоцій.

Наприклад, «свобода вибору» є свободою волі, оскільки вона зумовлена рішенням волі (у цьому сенсі «свобода волі» у «Викладі Принципу» є правильним виразом). Проте вибір — це вибір одного з двох, і перед тим, як вибрати, потрібно оцінити чи перевірити, який з них буде кориснішим. Ця свобода перевірки — це свобода розуму; крім того, вибір — це вибір заради емоційного задоволення, а не заради незадоволення, тому в цьому плані це також свобода емоцій.

Хоча ці три види свободи існують одночасно, найважливішою свободою є свобода розуму. Це пов’язано з тим, що об’єкт вибору має бути перевірений до прийняття рішення, і лише після цього розум дає настанову волі, щоб та діяла відповідно до прийнятого рішення. Здатність оцінювати об’єкт і давати настанову волі лежить у сфері розуму. Що стосується свободи емоцій, то вона супроводжується естетичним судженням, яке, своєю чергою, супроводжується фактичними та логічними судженнями. Тому тут також потрібна робота розуму.