3.3. Свідомість взаємопов’язаного тіла і демократія

У суспільному житті люди фактично займають як позицію суб’єкта, так і позицію об’єкта. Це тому що людина є взаємопов’язаним тілом. Таким чином, люди — це істоти, які поєднують позицію суб’єкта й позицію об’єкта, тобто є істотами з дуальною позицією. Це називається позицією взаємопов’язаного тіла. Позиція взаємопов’язаного тіла має подвійну мету, тобто загальну мету й індивідуальну мету. Наприклад, на певному робочому місці керівник підрозділу (скажімо, начальник відділу) перебуває в позиції суб’єкта щодо своїх підлеглих, але водночас він перебуває в позиції об’єкта щодо своїх керівників. Навіть ті, хто займають найвищу позицію суб’єкта в цій компанії, перебувають у позиції об’єкта стосовно Бога, тож, власне кажучи, усі люди перебувають у позиції взаємопов’язаного тіла. Ментальна установка, яку слід приймати в позиції взаємопов’язаного тіла, полягає в поєднанні свідомості об’єкта й свідомості суб’єкта і називається свідомістю взаємопов’язаного тіла.

Як зазначалося вище, людина спочатку займає позицію об’єкта, а потім — і позицію суб’єкта. Тому об’єктна свідомість повинна мати пріоритет у свідомості взаємопов’язаного тіла. Тобто первісно суб’єктна свідомість має ґрунтуватися на об’єктній свідомості. Утім, коли грішні люди займають позицію суб’єкта, вони зазвичай віддають перевагу суб’єктній свідомості.

Типовими прикладами цього є диктатори. Вони вважають себе найвищими і прагнуть зробити все відповідно до своєї волі. Однак лідери в первісному суспільстві усвідомлювали б, що вони завжди перебувають у позиції об’єкта перед Богом, і не втрачали б свого смирення, навіть обіймаючи найвищі пости. Тепер розглянемо свідомість взаємопов’язаного тіла в демократії. Фундаментальними принципами демократії є правління більшості та рівність прав. Ідея рівності прав базується на ідеї «рівності природних прав» Джона Локка (1632—1704). На противагу Т. Гоббсу (1588—1679), який вважав, що природним станом людини є «війна всіх проти всіх», Локк стверджував, що в природному стані існує природний закон, тому люди перебувають у вільному й рівному становищі. Він уважав, що в природному стані люди мають природні права, тобто рівні права на життя, свободу і власність. ⁷ Основою цієї ідеї природних прав була ідея природного закону, яка виникла в Стародавній Греції. Ідея рівності прав, заснована на ідеї природного закону, стала мотивом утвердження принципів сучасної демократії. Рівність прав тут означає, звісно, рівність прав індивідів.

Але якщо бути точним, то ця ідея рівності прав, заснована на природному законі, походить від християнської ідеї «рівності перед Богом». Тобто ідея Джона Локка про природні права (рівність прав) полягала в тому, що «рівні природні права людей надаються Богом, а не державою». Справжньою основою для встановлення сучасної демократії була ідея рівних прав у цьому сенсі. Отже, ідея рівності означала «рівність людей як об’єктів перед Богом». Тому первісно ідея рівності була ідеєю об’єктної свідомості й відповідно ідеєю свідомості порядку. Іншими словами, демократія первісно виникла на основі об’єктної свідомості.

Проте з розвитком демократії образ Бога поступово зникав з уваги громадськості, й через надмірний наголос на індивідуальних правах об’єктна свідомість поступово зникала. Як наслідок, замість первісної об’єктної свідомості чи свідомості взаємопов’язаного тіла люди сьогодні переважно мають лише суб’єктну свідомість. Тож стосунки між людьми перетворилися на стосунки між суб’єктом і суб’єктом, і через це сьогодні настала епоха відсутності порядку. Це пояснюється тим, що стосунки між суб’єктом і суб’єктом є, по суті, антагоністичними стосунками.

Насправді демократія продовжувала відносно стабільно розвиватися протягом значного періоду після свого встановлення. Це тому, що завдяки християнському духу люди мали об’єктну свідомість перед Богом. Однак згодом під впливом розвитку науки й поширення матеріалізму християнство секуляризувалося і відтак втратило здатність направляти людський дух. Крім того, відбулася швидка індустріалізація суспільства й люди зіткнулися з різноманіттям поглядів на цінності.

Разом із цими змінами в соціальному середовищі ідея рівності прав у демократії змінилася від рівності об’єктів перед Богом до ідеї рівності прав суб’єктів перед законом. Унаслідок цього первісно притаманна демократії суперечність, тобто антагоністичність між суб’єктом і суб’єктом, нарешті, вийшла на поверхню, що й призвело до різноманітної соціальної плутанини. Як уже зазначалося, взаємини суб’єкта і суб’єкта є взаємосуперечливими стосунками. Прикладом є взаємне відштовхування позитивних електричних зарядів.

Тому ідея рівності прав індивідів (суб’єктів) неминуче породжує конфлікти, якщо немає регулюючої функції, як-от християнської любові. Конфлікти, війни, взаємна ненависть і різноманітні явища розбрату, які відбуваються сьогодні по всьому світу, — все це вираження дії відштовхування між суб’єктом і суб’єктом. Іншими словами, ідея «рівності прав» у демократії від самого початку мала конфліктний фактор, і колись цій конфліктній дії судилося вийти на поверхню. Таким чином, коли зрештою час настав, прихований антагонізм вийшов на поверхню. Сьогодні в усіх демократичних суспільствах мають місце вбивства, пограбування, підпали, тероризм, руйнування, наркоманія, корупція, погіршення статевої моралі, збільшення кількості розлучень, розпад сімей, поширення СНІДу, розгул сексуальних злочинів тощо. Насправді все це є результатом краху цінностей, викликаного фактором суперечливості всередині демократії.

Відповідно ключем до розв’язання проблеми краху цінностей у демократичному суспільстві є відродження в головах людей первісної об’єктної свідомості. А для цього демократія мусить знову прийняти Бога, справжнього суб’єкта людства, й повернутися до первісного духу, з якого почалася сучасна демократія, а саме до ідеї, що всі люди рівні перед Богом. Щоб сучасна людина могла прийняти Бога, насамперед потрібно надати раціональні докази реальності Його існування. Коли люди істинно повірять у Бога, вони поважатимуть своїх начальників, а ті з любов’ю керуватимуть своїми підлеглими. Крім того, влада стане любити народ, а народ стане лояльно ставитися до влади. Коли демократія, яка втратила Бога, стане богоцентричною демократією, її сьогоднішні хвороби будуть фундаментально розв’язані. Філософія Об’єднання називає богоцентричну демократію «братерством з Небесним Батьком у центрі». Адже не може бути братів і сестер без батьків, як не може бути батьків без дітей (братів і сестер). Таким чином, завдяки істинній любові Бога — свого Істинного Батька — усі люди перетворяться на люблячих братів і сестер.

Насамкінець згадаємо про володарювання людини над усім сущим. Божий наказ людству володарювати над усім сущим є одним із Трьох Благословень. Якби люди не вчинили гріхопадіння й досягли досконалості, вони змогли б стати в позицію володарів усього сущого. Володарювання над усім сущим не означає, що люди як царі всього живого просто панують над усім сущим. Усі види економічної, виробничої і технологічної діяльності, включаючи первинну, вторинну й третинну галузі промисловості, належать до цього володарювання. Тоді яким має бути ментальне ставлення людей до такого володарювання? Людям слід мати серце любові стосовно всього сущого. Любов до всього сущого означає турбуватися про всі речі з теплотою і берегти їх. Іншими словами, керувати і мати справу з усім сущим на основі любові. Оскільки таке володарювання відповідає Небесному шляху, все суще радітиме йому.