Абсолютна ідея: від абстрактного до дійсного в філософії Гегеля
Примітка 6. До розділу “1.2.6. Логіка — природа — дух“
Note 6. To the Subsection “Logic, Nature, and Spirit”
Абсолютна ідея наприкінці філософії духу є дійсною, тоді як абсолютна ідея наприкінці логіки є абстрактною. Волтер Стейс (W. T. Stace) пише: «Таким чином, ідея є тут і суб’єктом, і об’єктом. Увесь розвиток духу з його початкових стадій був мотивований цим одним імпульсом — подолати прірву між суб’єктом та об’єктом, і зараз це завершено, а з цим завершується й розвиток духу. Суб’єкт і об’єкт тепер тотожні. Досягнуто повного узгодження. І оскільки ідея тепер спрямована на об’єкт, вона розглядається як те, чим вона є, як самосвідомість, абсолютна ідея. Це той самий результат, якого ми досягли наприкінці логіки. Але абсолютна ідея наприкінці логіки, як і раніше, була абстрактною настільки, що була лише категорією. Абсолютний дух — це те саме, що набуло тепер дійсності, перейшло зі сфери чистого мислення, категорій у дійсне існування» (The Philosophy of Hegel: A Systematic Exposition. New York: Dover Publications, Inc., 1955. P. 516).
- Гегель про Бога у Вічній Сутності
- Чисте буття як початок у вченні Гегеля
- Абсолютна ідея: від абстрактного до дійсного в філософії Гегеля
- Критика формальної логіки в світлі діалектики: погляд Енгельса
- Сталін про незмінність мови після зміни суспільного базису
- Відсутність нової системи діалектичної логіки після Гегеля
- Етапи пізнання за Кантом: від почуттів до розуму
- Гегель про невизначеність буття та його тотожність із нічим
- Акіра Сето про труднощі в дискусії щодо логіки