8.3. Уявлення про цінності в період середньовіччя

8.3.1 Августин

Особою, яка заклала філософські основи християнської віри, був Блаженний Августин (354—430). Для нього Бог був вічним, незмінним, всезнаючим, всемогутнім, істотою найвищого добра, найвищої любові, найвищої краси і творцем Усесвіту. Для Платона світ ідей був сам по собі незалежним світом, але Августин розглядав ідеї як такі, що існують у розумі Бога, і стверджував, що ідеї були прототипами всіх предметів творіння.

Крім того, на відміну від неоплатонізму, який стверджує, що світ неминуче витікає з Бога, він відстоював креаціонізм, який стверджує, що Бог вільно створив світ із нічого, без використання жодних матеріалів. Тоді чому люди є грішними істотами? Гріховність людей є наслідком того, що прабатько Адам зловжив свободою і зрадив Бога. Грішна людина може отримати спасіння лише завдяки Божій благодаті. Августин говорив, що шлях до істинного щастя полягає у вірі в Бога, надії на Боже спасіння та любові до Бога й ближніх, і пропонував три чесноти: віру, надію та любов.

8.3.2. Тома Аквінський

Тома Аквінський (1225—1274), який міцно утвердив християнську теологію, розділив чесноти на теологічні та етичні. Теологічні чесноти — це три чесноти християнства, а саме віра, надія та любов, тоді як етичні — це чотири чесноти грецької філософії, а саме мудрість, мужність, помірність і справедливість. Теологічні чесноти ведуть людей до блаженства, і серед них найвищою є любов, тому, люблячи Бога і ближніх, люди стають гідними отримання блаженства. З іншого боку, етичні чесноти — це підкорення розумному порядку. Етичні чесноти розглядалися як засіб досягнення теологічних чеснот.