2.3. Виховання володарювання (інтелектуальне виховання, технічна освіта, фізичне виховання)

2.3.1. Виховання для вдосконалення природи володарювання

Виховання володарювання — це виховання для вдосконалення природи володарювання. Щоб удосконалитись у володарюванні, насамперед слід отримати інформацію або знання про об’єкт володарювання. Саме для цього й потрібне інтелектуальне виховання (інформаційна освіта).

Далі індивід має отримати навички, щоб розвинути свої творчі здібності, потрібні для володарювання над об’єктами. Цій меті служить технічна освіта. Крім того, для гарного володарювання люди як суб’єкти володарювання повинні збільшувати свою фізичну силу. Ця мета реалізується через фізичне виховання. Сукупність інтелектуального, технічного й фізичного виховання зветься вихованням володарювання.

Через інтелектуальну освіту ми отримуємо знання, які нам потрібні для володарювання. Це навчання охоплює широкий спектр галузей: природничі науки, політику, економіку, соціальні науки, культурні дослідження і т. д., залежно від сфери об’єкта володарювання. Такі види діяльності, як політика, економіка, суспільство культура тощо — включені в концепцію володарювання над творінням. Оскільки технології мають прямий вплив на володарювання над творінням, технічна освіта служить ядром у вихованні володарювання. Також, само собою зрозуміло, що фізичне виховання й розвиток фізичних здібностей теж важливі для володарювання над творінням. Технічна освіта й фізичне виховання включають різні спеціалізовані області. Наприклад, художнє виховання, тобто виховання артистичних здібностей, можна розглядати як різновид технічної освіти. Коротко кажучи, виховання володарювання полягає в тому, щоб навчити різних способів прояву творчості. Творчі здібності є вродженими і становлять творчий потенціал кожної людини, однак для його реалізації потрібне виховання володарювання.

2.3.2. Розвиток творчих здібностей і формування двоступеневої структури

Розвиток творчих здібностей означає покращення здатності формувати внутрішню чотирьохпозиційну основу та підвищення навичок формування зовнішньої чотирьохпозиційної основи, що є наслідуванням двоступеневої структури Божого творення. Здатність формувати внутрішню чотирьохпозиційну основу — це здатність формувати логос, тобто задум. Для цього людина за допомогою інтелектуального виховання повинна опанувати величезний запас знань, а також підняти рівень внутрішнього хьонсан (ідей, понять тощо) як у якісному, так і в кількісному відношенні. Чим більше знань (інформації) людина отримує, тим багатшим стає її задум. Сформувати логос (щось задумати) означає розробити ідею; технологічні інновації в промисловості також досягаються шляхом безперервного повторення формування логосу.

Розвиток уміння формувати зовнішню чотирьохпозиційну основу полягає в підвищенні здатності втілювати певний задум, застосовуючи інструменти й матеріали відповідно до задуму, тобто в підвищенні навичок зовнішньої дії віддавання та приймання. Для цього потрібна технічна освіта. Звичайно, треба також бути в гарному фізичному стані. Тому для підвищення фізичних можливостей потрібне фізичне виховання.

2.3.3. Виховання володарювання має базуватися на загальному вихованні

Виховання володарювання має базуватися на вихованні шімджон і вихованні норм, і проводитися паралельно з ними. Інтелектуальне, технічне та фізичне виховання принесуть користь, а творчі здібності проявляться повною мірою лише на основі шімджон (любові) і норм.

Виховання шімджон і виховання норм називається загальним вихованням, оскільки його мають отримувати всі люди. З іншого боку, виховання володарювання дається відповідно до вроджених якостей учня. Хтось спеціалізується на природничих науках, хтось — на літературі, а хтось — на економіці. У цьому сенсі виховання володарювання — це індивідуальне виховання.

Можна сказати, що загальне та індивідуальне виховання перебувають у стосунках сонсан і хьонсан. Це зумовлено тим, що виховання шімджон і виховання норм належить до духовного виховання, тобто це виховання душі, тоді як виховання володарювання дається для володарювання над творінням. Отже, загальне виховання (виховання шімджон і норм) та індивідуальне виховання (виховання володарювання) мають проводитися паралельно в стосунках суб’єкта й об’єкта. Це є збалансованим вихованням (Рис. 5.2).

Спроби виховання любові, етичного й морального виховання, хоч і не досконалі, робилися в часи Стародавньої Греції, в середні віки та в Новий час. Однак сьогодні ці види виховання майже повністю нехтуються, поступившись пріоритетом тому, що ми називаємо незбалансованим вихованням, тобто вихованню з надмірним акцентом на знання й технології. Це перешкоджає здоровому розвитку людської природи. Тому має з’явитися нова теорія виховання, за допомогою якої виховання істинної любові, етики й моралі може бути реалізовано на новому рівні. Саме на цій основі слід будувати інтелектуальне виховання й технічну освіту.

Коли таке збалансоване виховання буде реалізовано, наука й технології рухатимуться в кращому напрямі. Тоді природно буде подолано такі проблеми, як забруднення довкілля та знищення природи. Вчителі також зможуть відновити свій педагогічний авторитет завдяки такому вихованню.

До цього слід додати, що відправною точкою виховання є виховання в сім’ї. Шкільне виховання — це продовження, розширення та розвиток сімейного виховання. Отже, сімейне і шкільне виховання мають стати одним цілим. Інакше здійснити належним чином загальне виховання, тобто виховання шімджон і норм, буде складно, і в цьому разі буде важко очікувати об’єднаності виховання.