4.3. Аналітична філософія

4.3.1. Етика аналітичної філософії

Стверджуючи, що завдання філософії не в тому, щоб установити певний світогляд, аналітична філософія намагається зробити філософію своєрідною науковою дисципліною за допомогою логічного аналізу мови. Аналітична філософія представлена Кембриджською аналітичною школою з такими вченими, як Джордж Мур (1873—1958), Бертран Рассел (1872—1970) і Людвіг Вітгенштайн (1889—1951), Віденською школою логічного позитивізму з такими науковцями, як Моріц Шлік (1882—1936), Рудольф Карнап (1891— 1971) і Альфред Еєр (1910—1971), а також Британською школою буденної мови.

До характерних етичних теорій аналітичної філософії можна віднести етичний інтуїціонізм (intuitionism) Мура та емотивізм (emotive theory) Шліка та Еєра.

Згідно з Муром, добро — це те, що неможливо визначити. Він говорить так: «Добро» — таке ж просте поняття, як і поняття «жовтий»: як неможливо комусь, хто ще не знає, що таке жовтий, пояснити, що це таке, так неможливо в аналогічній ситуації пояснити, що таке добро». ⁷ Далі він говорить: «На запитання «Що таке добро?» я відповім, що добро — це добро, і на цьому все». ⁸ Мур стверджував, що добро можна осягнути лише інтуїцією. Для нього оціночні судження є повністю незалежними від фактичних суджень.

Згідно зі Шліком та Еєром, добро є не чим іншим, як словом, яке виражає суб’єктивне відчуття, і квазіпоняттям, яке неможливо об’єктивно перевірити. Відповідно етичне твердження «красти гроші — це погано» є не чим іншим, як вираженням емоції морального несхвалення мовця, і воно не є ні істинним, ні хибним.

4.3.2. Етика аналітичної філософії з точки зору філософії Об’єднання

По-перше, характерною рисою погляду аналітичних філософів на етику є те, що вони відокремлюють фактичні судження від оціночних суджень. Однак, із точки зору філософії Об’єднання, як судження про факт, так і судження про цінність є об’єктивними, і їх можна розглядати як дві сторони однієї медалі. Оскільки судження про факт стосується явища, яке будь-хто може розпізнати за допомогою чуттів, його об’єктивність легко визнається. І навпаки, судження про цінність обстоюється обмеженою кількістю, наприклад віруючих чи філософів і, як правило, не повністю всім зрозуміле, що створює враження, ніби воно є суб’єктивним.

Та коли духовний рівень людей підвищиться і всі чітко зрозуміють закон цінності, який діє по всьому Всесвіту, ціннісні судження також отримають загальне визнання.

Природнича наука до цього дня шукала причинно-наслідкові зв’язки між речами, маючи справу лише з фактичними судженнями. Однак сьогодні наука дійшла до того моменту, коли вже неможливо фундаментально зрозуміти природні явища шляхом виявлення причинно-наслідкових зв’язків. Сьогодні вчені задаються питаннями про значення або причину природних явищ, а це означає, що, крім фактичних суджень, їм потрібні також оціночні судження. Філософія Об’єднання стверджує, що факти і цінності мають розглядатися як одне ціле, тобто наукові та етичні завдання повинні вирішуватися в єдності.

По-друге, характерною рисою прихильників аналітичної філософії є те, що вони розглядають добро як щось, що неможливо визначити, або як квазіпоняття. Проте, з погляду філософії Об’єднання, добро піддається чіткому визначенню. Іншими словами, у людей є чітка мета втілення любові Бога через сімейну чотирьохпозиційну основу, і всі вчинки любові, які узгоджуються з цією метою, оцінюються вольовою функцією душі як добро. І оскільки таке добро оцінюється на основі реальних фактів (вчинків), то цінність і факти не можна розділяти.