3.1. Позиція об’єкта
Позиція об’єкта — це позиція, в якій він отримує володарювання суб’єкта, і водночас її значення в тому, щоб повернути суб’єкту радість. Бог створив людину як об’єкт Своєї радості. Отже, першочергове значення людського життя в позиції об’єкта щодо Бога полягає в тому, щоб приносити Богові радість.
Оскільки люди утверджуються насамперед у позиції об’єкта до Бога, вони також перебувають у позиції об’єкта щодо тих, хто стоїть на позиції, що представляє Бога. Представниками Бога є, наприклад, президент чи король для народу, батьки для своїх дітей, учителі для своїх учнів, начальники для своїх підлеглих, загальне для окремої людини, і так далі. Іншими словами, як люди є об’єктами для Бога, так само громадяни (народ) є об’єктами для свого президента чи короля, діти є об’єктами для своїх батьків, учні є об’єктами для своїх учителів, підлеглі є об’єктами для своїх начальників, а окремі особи є об’єктами для загального.
Людина живе в стосунках із різними суб’єктами. Перебуваючи в позиції об’єкта під володарюванням свого суб’єкта, людині потрібне певне ментальне ставлення до суб’єкта — «об’єктна свідомість». Об’єктна свідомість людини стосовно Бога — це дух служіння або відданості. Об’єктною свідомістю громадянина стосовно держави теж є відданість. Об’єктна свідомість дітей стосовно своїх батьків — це синівська шанобливість, а об’єктна свідомість учнів до своїх учителів — це повага або слухняність. Об’єктна свідомість підлеглих стосовно керівників — підпорядкування, об’єктна свідомість особи стосовно суспільства — послужливість. Спільним для всіх видів об’єктної свідомості тут є лагідність, смиренність і серце життя заради інших.
В історії грішного світу було багато диктаторів, які, використовуючи об’єктну свідомість людей, поводилися так, ніби вони істинні суб’єкти, і таким чином здобули повагу та підтримку. Типовими прикладами є Гітлер, Сталін, Мао Цзедун і Чаушеску. Однак хибні суб’єкти сприймаються масами лише деякий час, і зрештою вони обов’язково втрачають підтримку громадськості. Це факт, підтверджений історичним досвідом.
Оскільки люди були створені як діти Бога, вони свідомо чи несвідомо зберігають глибоко у своїх душах об’єктну свідомість, яка прагне служити, бути вірною та догоджати Богові. Ця об’єктна свідомість викликає навіть бажання пожертвувати своїм життям заради волі Бога. Прикладом є мученицька смерть багатьох вірян. Іноді трапляється, що послідовник готовий добровільно віддати життя заради свого лідера. Це той випадок, коли об’єктна свідомість стосовно істинного суб’єкта (в позиції представника Бога) виражена до крайності. Однак широкі маси людей часто не знають, хто є істинним суб’єктом. Тому їх неодноразово вводили в оману хибні суб’єкти, як-от диктатори, яких вони сприймали за істинних суб’єктів і сліпо слідували за ними, що призводило до катастрофічних соціальних наслідків. Таким чином, знайти істинного суб’єкта — це складна, але дуже важлива справа.
Об’єктна свідомість є істотним елементом етики. Проте сьогодні об’єктна свідомість майже паралізована, авторитет суб’єкта нехтується, а суб’єктно-об’єктний порядок зникає. Внаслідок цього утворився вакуум етики і суспільство занурюється в хаос. Отже, для створення етичного суспільства передусім потрібно здійснити реформу свідомості, яка міцно затвердить об’єктну свідомість.