Передмова
На початку 1990-х років світ увійшов в епоху великих і безпрецедентних змін. Спроба державного перевороту, здійснена найбільш консервативними силами Комуністичної партії Радянського Союзу в серпні 1991 року, була поштовхом для цілої низки несподіваних подій, кульмінацією яких став крах могутньої структури Радянської імперії, що протягом більшої частини ХХ століття тримала світ під загрозою глобального насадження комунізму. У розпал лавиноподібного розпаду комуністичного блоку перший російський президент Борис Єльцин відвідав Сполучені Штати Америки та заявив на спільному засіданні Сенату й Палати представників у 1992 році, що комуністичний ідол впав і ніколи знову не воскресне на російській землі.
Проте республіки, які входили до складу Радянського Союзу і звільнилися від комуністичних кайданів, перебувають у розгубленості, не знаючи, куди йти, бо ще не оговталися від соціального хаосу й економічної кризи. Крім того, у низці країн, де комунізм, як і раніше, залишився основою державної політики, виникла суперечність між прагненням проводити економічні реформи та здійснювати політику відкритих дверей, з одного боку, і прихильністю до соціалістичної доктрини й комуністичного диктату - з іншого.
Тим часом Сполучені Штати, які є провідною державою демократичного світу, недовго насолоджувалися перемогою, досягнутою під час війни в Перській затоці. Блиск цієї перемоги швидко потьмянів, і США стрімко втрачають свою провідну роль у світі через важкі наслідки, викликані дефіцитною економікою. Зараз, коли ідеали комунізму значною мірою втратили свою привабливість і немає чіткого лідерства в демократичному світі, на всій планеті виникають конфлікти, породжені національними й релігійними протистояннями та економічними суперечками. Користуючись цим хаосом, виникають також різні форми реакційності. Ситуація ускладнюється поширенням СНІДу та невдачами в боротьбі проти бідності й голоду в країнах, що розвиваються. Серед хаосу та занепокоєння світ шукає нову ідеологію і нових лідерів, які виведуть людство з глухого кута. У цій ситуації єдиним променем надії засяяли Рух Об’єднання і жіночий визвольний рух, засновані преподобним Мун Сон Мьоном і його дружиною.
Філософію Об’єднання, яка є філософією преподобного Муна та ідейною основою Руху Об’єднання й жіночого визвольного руху, іноді називають «Божизмом», або «Філософією головного крила». Назва «Божизм» наголошує, що ядром учення є істина й любов Бога, а назва «Філософія головного крила» вказує на те, що вчення не належить ані до правих, ані до лівих, а об’єднує їх обох. Філософія Об’єднання з новим поглядом на цінності, основою якого є Божа любов, пронизана духом любові до інших, може усунути ненависть, ворожнечу й матеріалізм, властиві комуністичній ідеології, тобто ідеології лівого крила, а також викорінити егоїзм та егоцентризм, властиві демократії, тобто ідеології правого крила. Тільки філософія вищого рівня здатна об’єднати в єдине ціле обидва крила, що протистоять одне одному, і повести людей, які перебувають по обидва боки, вперед до здійснення ідеального світу, споконвічного бажання Бога та людства.
Філософія Об’єднання розкриває Божественний замисел. Її мета полягає в тому, щоб примирити воюючі народи й конфліктуючі релігії через істинну любов Бога, Який є Батьком людства та центром усіх релігій. Більше того, її цілями є створення єдиної світової сім’ї і побудова ідеального світу вічної любові Бога шляхом докорінного розв’язання багатьох проблем, що стоять перед людством.
Будучи учнем преподобного Мун Сон Мьона, автор до сьогодні працював над теоретичною систематизацією його вчення безпосередньо під його керівництвом. Я на власному досвіді пережив багато страждань при зіткненні з безліччю життєвих негараздів, і, відкривши для себе 1956 року вчення преподобного Муна, я знайшов у ньому істини, які можуть розв’язати фундаментальні проблеми людського життя. Учитель був для мене скарбницею істини й філософії. Коли він починав говорити, джерело думки текло нескінченними годинами поспіль. Часто я настільки занурювався в глибокі роздуми про істину, якої він навчав, що не помічав, як плине час. Усі його слова були для мене насправді дорогоцінні.
На Сході кажуть, що, навіть маючи цілий мішок коштовного каміння, ти можеш легко розгубити його, якщо не збереш на нитку і не зв’яжеш у намисто. Схожим чином деякі дорогоцінні істини вчення преподобного Муна могли б зникнути з нашої пам’яті, так само, як може загубитися коштовне каміння, не зібране в намисто. Автор не міг цього допустити. Я сам страждав від проблем, з якими стикається кожна людина, і врятований за допомогою цих істин, я захотів зв’язати їх у єдине намисто й передати тим, хто, можливо, також страждає. Відтак я взявся за впорядкування багатьох думок та ідей Учителя, ніби збираючи коштовне каміння в прекрасне намисто.
Автор, квітень 1993 р.